Комунікаційний потенціал

Step 1 of 1

Автор: Людмила Косар, ключовий експерт проекту ЄС Association4U

Комунікаційний потенціал (або комунікаційна спроможність) — це здатність людини або установи ефективно комунікувати та досягати поставлених цілей і завдань. Включає в себе здатність говорити та слухати, розуміти та задовольняти потреби громади.

Розвиток комунікаційного потенціалу — це зміцнення навичок, компетенцій і здібностей людей або установ задля ефективного спілкування, донесення повідомлень і досягнення поставлених цілей.

Комунікаційний потенціал, або комунікаційні спроможності держустанови – це сукупність наявних людських, технічних, адміністративних та фінансових ресурсів, необхідних для виконання комунікаційних завдань.

Час від часу корисно проводити внутрішній аудит комунікаційних спроможностей вашої держустанови, особливо на стадії на стадії планування, аби отримати чітке розуміння того, за яким сценарієм діяти: 

    1. маємо справу з тим, що маємо, і реалізуємо те, що ми можемо, в межах наявних людських та технічних ресурсів;
    2. думаємо, кого ще можна залучити або найняти (з точки зору знань, навичок, коштів та інших ресурсів) для реалізації запланованого.

Для успішного ведення комунікаційної діяльності важливо створити карту відповідальності, яка дає уявлення про те, як і з ким співпрацювати на кожному етапі для досягнення поставлених цілей. Що це означає на практиці? Необхідно зрозуміти, хто за що відповідає. Це особливо стосується людей, які виконують комунікаційні функції на додаток до своїх основних обов'язків. Така практика поширена в Україні та потребує особливої уваги. Розуміння того, хто за що відповідальний, вимагає чіткої координації при виконанні комунікаційних завдань. З іншого боку, може здаватися, що необхідні лише фахівці з комунікацій, але реальність доводить: без залучення профільних фахівців не обійтись. Чому? Вони — експерти у своїх сферах компетенцій, тому є надійним джерелом інформації для комунікаційних кампаній чи тез до публічних заходів. Вони також можуть бути долученні до прийняття рішень (be decision-makers), що може значно скоротити час на узгодження/прийняття рішень.

Важливо також мати на увазі, що підготувати профільних фахівців до роботи у сфері комунікацій, як правило, легше, аніж навпаки.

Регулярні зміни політичних фігур в Україні ведуть за собою традиційне оновлення патронажних служб. Ситуація не сприяє ні зміцненню потенціалу, ні посиленню інституційної пам’яті у сфері комунікацій у державних установах. Сприяти вирішенню питання може створення комунікаційних підрозділів, що представляють стратегічні комунікаційні інтереси державного органу.

Сьогодні кожна державна установа в Україні має власну структуру комунікацій, що ускладнює процес узгодження дій, поширення повідомлень та проведення спільних інформаційних кампаній. Це можна було б вирішити шляхом запровадження єдиної структури комунікацій для всіх державних установ.

Примітка. Аудит комунікаційних (людських та технічних) спроможностей держустанов, проведений проектом ЄС Association4U у березні 2016 року, показав обмежені наявні ресурси, а точніше – їх недостатність для здійснення ефективної комунікації питань європейської інтеграції. Саме тому для посилення потенціалу проект рекрутує, навчає та відряджає на роботу до держустанов молодших, провідних та старших фахівців з питань  комунікації.